Привыкнув займати кошти за рубежем під низькі ставки, кредитні організації зштовхнулися із проблемами фондирования у зв'язку зі зміною світових тенденцій. Проблеми з ліквідністю на міжнародних ринках і більше обережне відношення іноземних інвесторів до ризиків ускладнює нові запозичення. Втім, цей негатив, можливо, розірве порочне коло - адже запозичення на зовнішньому ринку в останні роки стрімко росли на тлі критично низького рівня капіталу банків.

 

Гонка на випередження
На тлі розвинених економік російський банківський сектор усе ще виглядає кволим: сукупний обсяг капіталів вітчизняних банків становить біля $93 млрд. Це менше, ніж, наприклад, капітал деяких банків зі світового списку топ-10. І становить 6-14% обсягу капіталів американського, французького або німецького банківського ринку. Керівник порталу Pro-Credit.ru Іван Захаров відзначає непогані темпи приросту капіталів російських банків (за минулий рік - 36,6%). Але активи росли швидше - плюс 44%. Такий розрив - стійка тенденція останнього років. У результаті коефіцієнт достатності капіталу - співвідношення власних капіталів банків й активів - у банківській системі знизився з 19,1% до 14,7%. Норма достатності капіталу, відповідно до вимог Центробанку, - 10%.
Якщо зниження рівня капіталізації продовжиться тими ж темпами, то через пару років банківська система Росії може виявитися в тупику й без зовнішньої допомоги. Призупинити цей процес може вповільнення росту активів через проблеми на зовнішніх боргових ринках. Правда, це "благо" банки сприймуть досить болісно. "Банківська система Росії як і раніше піддана ризику різкого скорочення ліквідності під впливом панічних настроїв, - говориться в опублікованому днями щорічному огляді агентства Standard & Poor's. - Загострення проблем з ліквідністю в другій половині серпня 2007 року ще раз продемонструвало чутливість російських банків до відтоку капіталу й несприятливій кон'юнктурі світового фінансового ринку".

 

Аналитики агентства відзначають, що зростаюча заборгованість наших банків перед іноземними кредиторами й залежність їх від настроїв міжнародних інвесторів стають всі критичнее. Одна з основних причин цієї залежності - хвороба росту. "Три роки вітчизняний банкинг розвивався практично в безхмарній атмосфері, - констатує Іван Захаров. - Кредитний бум задав цьому розвитку такі темпи, при яких банки були змушені піти на допінг у вигляді зовнішніх запозичень". Експерт відзначає, що гігантська різниця між ціною грошей, запозичених на зовнішніх ринках, і сверхприбыльностью російського кредитного ринку привела до того, що багато банків, по суті, сталі посередниками між іноземними кредиторами й російськими позичальниками.